Миколаївська церква в с. Бродів

Автор статті :

дослідник і мистецтвознавець

Микола Бендюк

Історія села Бродів.

   с.Бродів вперше згадується 8 квітня 1385 року в грамоті, згідно якої маєтність цього села Чурило Бродівський дарує князю Федору Даниловичу Острозькому. Говорячи власне про саме село, можемо прослідкувати з реєстрів замкових, які прізвища та професії зустрічалися в селі. Так, за реєстром 1576 року в Бродові проживали: Куприяновичі, Медведевичі, Глуські, Швегловичі, Рогачовичі, Демковичі, Тивоновичі, Верехи, Тишиничі, Улезковичі, Звосичі, Семеновичі. В селі проживав один коваль, один перевізник (перевозив, переводив людей через брід) інші були огородниками, тобто займалися сільським господарством.

    Село Бродів як власність князя Януша Острозького згадується в акті від 12 жовтня 1617 року, в зв’язку з набігом татар. Під час нападу село було знищено, а людей частково повбивали, а частково забрали у полон з метою подальшого перепродажу в рабство.

   В інвентарі ординатської частини Острозької волості за 1621 рік зустрічаємо опис села Бродів з фільварком. Будинок у фільварку великий, з фасадної сторони дах покритий гонтом, а зі сторони річки, де мало хто бачить, - вкритий соломою. Стіна з тильної сторони підперта колодами, «щоб не обвалилася». В середині будинку стояли лави попід стінами та столи, вікна були засклені. Потрібно відмітити, що в той час вставити скло у вікно міг дозволити собі не кожен шляхтич, тому що скло було надзвичайно дорогим, у більшості фільварків у вікна вставляли блонь – оболонку міхура вола, або бика, добре вичищену і розтягнену на рамі. Через блонь практично нічого не було видно, проте денне світло частково пробивалося ззовні.

   У 1621 році вже згадуються селяни з іншими прізвищами, ніж ми зустрічали в 1576 році і пов’язано це було з постійними набігами татар. Серед селян зустрічаються: Стадник, Дубина, Павлічин, Панькевич, Шудка, Свесолович, Більчинський, Овдічич, Нестерчич, Сербін, Рудкевич, Йоскевич, Козка, Булига. Крім того, згадуються Андрій Гайдук та Грицько Балхай - отаман вільний. «Піп» у селі тримав ставок з млином, була в селі і корчма.

    Після смерті останнього із роду князів Острозьких, Януша, село разом з усією ординацією переходить до князів Заславських, а пізніше Сангушків. В 1753 році Януш Сангушко продав село разом з ще 33-ма селами Станіславу Малаховському , великому коронному канцлеру. Російська імператриця Катерина ІІ конфіскувала село в 1794 році в імперську казну, а потім подарувала його генералу Ферзену. У 1800 році село купив Йосиф-Август, граф Іллінський, російський сенатор, а внук його, Олександр Іллінський, в 1873 році продав село разом з цілим Хорівським ключем Удільному відомству.

   Дерев’яна церква с. Бродів названа в честь св. Миколи Чудотворця, побудована в 1785 році на гроші поміщика Малаховського. При церкві в 1884 році відкрита була церковно-приходська школа в окремому громадському будинку, де навчалося 16 дітей. Вчителю платили зарплату в розмірі 100 рублів на рік. З 1865 року, принаймні до 1889, в церкві правив священик Василій Іванович Колядинський, псаломщиком при церкві був Ананій Васильович Підчашинський. Станом на 1889 рік в церкві знаходилася ікона Богоматері, яку знайдено було неушкодженою на місці згорілого будинку (місце знаходження ікони не відомо). Храмова ікона св. Миколая XVII ст. до цього часу прикрашає стіни церкви.

   Шедевром народного ковальського мистецтва можна назвати хрест, який і зараз знаходиться на Миколаївській церкві в селі Бродів. Хрест ковальської роботи, виконаний не в площині, як ми звикли, а в об’ємі і рамена хреста показують на всі сторони світу. Навколо хреста закріплено багато восьмипроменевих зірок, які символізують зоряне небо. Церква побудована у XVIII ст. і, вірогідніше за все, хрест також того часу. В цьому хресті не стільки вражає ковальська майстерність, як творчий підхід майстра до виготовлення подібних речей.

   З моєї точки зору назва села Бродів походить від численних бродів (переходів в брід) через річку Горинь, яких є декілька в районі села. Пура Ярослав вважає, що назва села походить від імені Брод, і навіть наводить легенду, яку я ні разу не чув від місцевих жителів.

   За легендою Бродів заснував Брод, «…котрий тут при річці Горинь зупинився на лікувальний відпочинок, а коли виздоровів, укріпив силу, вирішив у тому вподобаному місці залишитись назавжди. Спочатку возвів курінь, маленьку пристань, а згодом прегарний дім, який став напрочуд урочним для усього околишнього та й мандрівного люду, що нерідко передавав з уст в уста давно створену поговірку: «Бродив Брод і сюди забрів, де вподобав місце, назавжди осів».

   В селі є багато урочищ, які носять різноманітні назви: Погост, Островок, Бендюги (місце, де були зосереджені плоти для сплаву лісу річкою), Вовча долина, Вакарнець, Жолоби, Захвістя, Закриничне, Кринички, Круча, Ланки, Невдоб’є, Придаток, Протереб, Ровеччя, Ставище, Старе русло, Фоса. Урочища, які належать зараз до Бродівського, але здавна відносилися до Бродова: Оболонь, Ярище, Деркачове, Криничка, Креміна гора.

   Бродів – батьківщина Яна-Павла Воронича (1757-1829) – видатного польського церковно-державного діяча, поета і проповідника. Нащадок давнього українського магнатського роду, що перейшов у католицтво, він закінчив Острозький єзуїтський колегіум, був вчителем, священиком, краківським єпископом, з 1827 р. – архієпископом варшавським і примасом (главою єпископату) Царства Польського. Один із попередників панславізму.

Микола Бендюк