Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій сьогодні вшанували літературно-музичною композицією «Чорнобиль – битва за життя» аматори сцени Острозького районного будинку культури на базі культурно-дозвіллєвого комплексу с.Грозів. З уст акторів ( охоронець ЧАЕС – Микола Мичка, солдат-строковик – Тарас Радченко, офіцер запасу – Степан Залюбівець) лунали зворушливі монологи про участь у ліквідації наслідків найстрашнішої техногенної катастрофи 20 століття, наслідки якої населення планети відчуває і донині невиліковними тяжкими хворобами. Головним акордом дійства стала пісня Геннадія Татарченка на слова Вадима Крищенка «Зона» у виконанні солістки РБК Наталії Вегнер. На жаль, слова пісенного твору є дуже актуальними і в наш час:
Живемо в зоні вічної тривоги,
З питанням: хто виживе, хто ні?
І мовчазні прогнози хватають нас за ноги,
Сховавши соломинку солодкої брехні.
Живемо в зоні з тисячі припущень,
І тисяча догадок накручена на вісь...
Уже не розберешся: хто вчитель, а хто учень,
Хто істину підкаже і правді відповість?
Спогадами про перебування в зоні радіаційного забруднення з глядачами поділилась мешканка села Грозів Наталія Володимирівна Драчук, яка молодою дівчиною після закінчення технікуму на прохання керівництва поїхала туди в якості кухаря разом з усією групою випускників. «Чітко пам’ятаю, розповідає Наталія Володимирівна, що місто Прип’ять після вибуху, було пустим і безлюдним в день і в ночі, складалось таке враження, що люди там сплять цілодобово. А насправді – воно було повністю пустим».
Оголосила хвилину мовчання в пам'ять за загиблими мужніми чоловіками, ліквідаторами Чорнобильської аварії, директор НВК «Грозівська ЗОШ I-II ст. – дитячий садочок» Інна Ярославівна Гвізда, по завершенні якої побажала усім присутнім чистого довкілля, найшвидшого завершення війни на Сході України і зустрічатись з акторами та односельцями лише з приємного приводу.